Передмова: У 1904 році на базі Олександрівської лікарні (потім Жовтневої, а сьогодні Центральної клінічної) м. Києва  було організовано університетську клініку як філіал для розширення медичного факультету університету Святого Володимира, керівником якого було обрано професора Василя Парменовича Образцова, а на посаду приват-доцента – доктора медицини Миколу Дмитровича Стражеска.

У 1907 році клініку було реорганізовано у медичний відділ Вищих жіночих курсів із університетською програмою навчання, а М.Д. Стражеско обраний його професором.У цей же час М.Д. Стражеско і В.П. Образцов уперше в світі описали інфаркт міокарда у хворого прижиттєво.

У 1916 році клініці Вищих медичних жіночих курсів було надано статус Жіночого медичного інституту, у якому продовжували працювати професори В.П. Образцов і М.Д. Стражеско.

У 1924 році на базі цього закладу було створено Робітничий медичний факультет (“Робфак”).

Потім його перейменовували: в 1931 році – у “Лікарню-вуз імені Жовтневої революції”, у 1936 – у II Київський медичний інститут.

У 1941 році цей заклад був евакуйований і повернувся вже на Буковину

1 березня 1931 року – засновано Київський виробничий медичний інститут (лікарня-ВУЗ).

Підстава: Постанова Ради Народних Комісарів (РНК) УРСР від 12 червня 1930 року «Про реорганізацію вузів і втузів та передачу їх у підпорядкування відповідних Народних Комісаріатів».

Цього ж року здійснено  три  набори  студентів  (у червні  –  42  особи, у серпні – 64, у грудні – 112). У 1932 році проведено два набори (у квітні та серпні по 200 осіб). Відібраних абітурієнтів – працюючих медсестер та фельдшерів, які мали документи про медичну освіту та практичний досвід роботи 2 роки і більше, – без іспитів зараховано на другий курс виробничого інституту. Особливо складно, з великими зусиллями, впродовж трьох місяців набирали першу групу студентів – 42 особи.

Після трьох років навчання у 1934 році відбувся перший випуск дипломованих лікарів. Із зарахованих 1931 року для навчання 218 осіб диплом лікаря отримали 42 випускники. Наступного 1935 року, із зарахованих у 1932 році до інституту 400 осіб, диплом лікаря отримали 34 випускники.

Хворі з Києва й усіх регіонів України прагнули потрапити на лікування саме в клініки 2-го КДМІ. Особливо якщо мали потребу в хірургічному лікуванні, в неврологічній, акушерській і гінекологічній допомозі, лікуванні туберкульозу, інфекційних хвороб. Досконала навчально-матеріальна база, укомплектованість кафедр знаменитими у вітчизняних і зарубіжних наукових колах професорами та доцентами забезпечили сприятливі умови для повноцінної навчально- виховної,   науково-дослідної   та    лікувальної    діяльності    2-го    КДМІ.

Михайло Борисович Юкельсон

18 листопада 1931 року – на базі хірургічного відділення виробничого інституту створено першу в Україні нейрохірургічну клініку на 15  ліжок (тепер Київська Обласна Клінічна Лікарня),  яку очолив професор М.Б. Юкельсон (1867–1938).

ЮКЕЛЬСОН Михайло Борисович   керував хірургічною клінікою (спочатку Київської єврейської, після  революції  1917 року  –  1-ї   Робітничої   лікарні,   пізніше   клініки 2-го КДМІ) упродовж 1910–1938 років

Постанова № 404 від 11.09.1944 року бюро Чернівецького обкому КП(б) і Чернівецького облвиконкому «Про відкриття медінституту в Чернівцях»

16 липня 1936 року Постановою Раднаркому УСРР № 1049 (фото) Київський  виробничо-медичний  інститут  реорганізовано  з   1   вересня 1936 року у Другий Київський державний медичний інститут з лікувальним факультетом.

Всі відділення 1-ї Робітничої лікарні Києва стали клініками 2-го КДМІ.

Багато кафедр у 2-му Київському медінституті очолили відомі у світі науковці.

.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Print Friendly, PDF & Email

Залишити відповідь