Фундатори наукових шкіл

основоположник СУЧАСНОЇ ЕЛЕКТРОФІЗІОЛОГІЇ (1873-1941) – Академік АН УРСР (1939). Основні праці присвячені дослідженню фізико-хімічної природи електричних потенціалів у живих тканинах та механізмів їх електричного подразнення. В.Чаговець (1893–1941) із співробітниками створив новий розділ електрофізіології – електрогастрографію.

ТЕРАПІЯ. Видатний кардіолог, терапевт, доктор медичних наук, професор. Основні наукові праці присвячені дослідженню функціонального стану печінки, клініці і діагностиці ревматизму, мітрального стенозу та його оперативного лікування, тромбоемболій, гіпертонічної хвороби та інше

АКУШЕРСТВО ТА ГІНЕКОЛОГІЯ. професор, доктор медичних наук. З 1948 року очолив кафедру акушерства і гінекології Чернівецького медичного інституту. Одночасно працював головним акушером Чернівецької області (1949-1951). Член ради родопомочі Міністерства охорони здоров'я СРСР та УРСР. Доктор медичних наук з 1937 року. Автор монографії «Аутотрансплантация яич­ников в переднюю камеру глаза кролика» (1938). Професор — з 1938 року. Напрями наукових досліджень: Розробка методів психопрофілактичної підготовки вагітних до пологів, лікування маткових кровотеч та діагностики токси­козу вагітних.

ДЕРМОВЕНЕРОЛОГІЯ. Завідувач кафедри дерматовенерології в 1947-1956 pp., професор. У грудні 1947 року очолив кафедру дерматовенерології Чернівецького медично­го інституту. Вважається засновником дерматовенерологічної школи на Буковині. Напрями наукових досліджень: Вивчення крайової патології, імунологічної реактивності організму хворих на різні дерматози. Вивчення патогенезу, клініки та лікування сифілісу, туберкульозу шкіри, грибкових уражень та інших інфекцій шкіри. Гржебіну належить понад 100 друкованих праць і ряд монографій з різних питань дерматовенерології, в тому числі монографії на теми: "Клініка, терапія і профілактика іпрітних уражень шкіри", "Атрофія і дегенерації шкіри", "Дослідження спинномозкової рідини при сифілісі" , "Про ідеї зв'язку, єдності і розвитку сучасної дерматології", "Основи гістопатології шкіри" і ін. На кафедрах і в клініках, якими він керував, було виконано понад 300 наукових робіт, згодом опублікованих.

ФАРМАКОЛОГІЯ. професор. Засновник наукового напряму фармакології водно-сольового обміну і функції нирок. Автор близько 150 наукових і навчально-методичних праць. Напрями наукових досліджень: Вивчення натрійуретичного фактора, його ролі в регуляції водно-сольового обміну та функції нирок. Пошук ліків, які впливають на водно-сольовий обмін та функцію нирок.

ОФТАЛЬМОЛОГІЯ. Професор, завідувач кафедри очних хвороб Чернівецького медичного інституту (з 1945), праці присвячені питанням глаукоми, короткозорості та далекозорості, вивченню проблем глаукоми, рефракції і акамодації ока, розробці нових офтальмологічних методик дослідження.

ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЯ. Заслужений діяч науки і техніки України. Нагороджена 2 орденами «Знак По­шани», медаллю С. П. Боткіна. її ім'я внесено до галереї фундаторів наукових шкіл університету. Напрями наукових досліджень: Актуальні проблеми гастроентерології. Розробила оригінальну систему профілактичного реабілітаційно-етапного лікування хворих. Автор 273 наукових праць (21 з яких надрукована за кордоном), зокрема, 8 на­вчальних посібників, 10 монографій, 48 винаходів. Видала такі монографії: «Клінічна гастроентерологія»; «Етапне лікування виразкової хвороби»; «Лікувальне застосу­вання мінеральних вод Буковини при захворюваннях шлунка і дванадцятипалої кишки» та ін.

ФАРМАКОЛОГІЯ. Завідувач кафедри медичної біології, генетики та фармацевтичної ботаніки, доктор медичних наук, професор, академік УАН вищої освіти України, член-кореспондент НАПН України, заслужений працівник народної освіти України, лауреат державної премії України в галузі науки і техніки та премії імені О.О.Богомольця НАН України, ректор Буковинського державного медичного університету (1993–2010) Основні напрями наукових досліджень В.П. Пішака – ендокринна система, структурна і функціональна організація хроноритмів людини і тварин. У його працях досліджено місце й роль шишкоподібної залози в забезпеченні функцій нирок в онтогенезі та філогенезі. З часу призначення Василя Павловича на посаду ректора вперше в Україні на базі Буковинського державного медичного університету втілено систему ступеневої освіти, яка об’єднала медичний ліцей, медичні коледжі, університет.

АНАТОМІЯ. професор, доктор медичних наук. Нагороджена медаллю «За доблесну працю» та знаком «Відмінник охо­рони здоров'я». її ім'я внесено до галереї фундаторів наукових шкіл університету. Напрями наукових досліджень: Вивчення пренатального морфогенезу органів людини та деяких тварин. Автор 58 наукових праць, 2 винаходів.

ТЕРАПЕВТІЯ. СІМЕЙНА МЕДИЦИНА Професор, фундатор напрямку сімейної медицини в Чернівецькій терапевтичній медицині. Головні напрями наукової роботи: діагностика серц. недостатності, реабілітація хворих на ішемічну хворобу серця, спелеотерапія. Завідувач кафедри сімейної медицини БДМУ, доктор медичних наук, професор (з 2001 року), лауреат премії Чернівецької міської ради імені Ю. Федьковича, голова асоціації сімейних лікарів Чернівецької області

ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЯ Професор, фундатор гастроентерологічного спрямування, очолював 21 рік кафедру госпітальної терапії, був представником одеської медичної спільноти, захистив дисертацію з проблем патології органів травлення під керівництвом професора Л.Б. Бухштаба, після переїзду до Чернівців очолював гастроентерологічний, кардіологічний та ендокринологічний напрямки вітчизняних терапевтичних досліджень у Північній Буковині. Кардіологічний напрямок досліджень професора В.А. Тригера пов'язувався з гемодинамічними дослідженнями, вивченням згортальної та протизгортальної систем при широкому спектрі діагнозів — гострому інфаркті міокарда, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі. Його учні професори О.І. Самсон і О.М. Синчук визначали терапевтичне обличчя краю та були добре відомими вченими поза межами України в період 70–80-х років.

Засновник наукової школи з вивчення патоморфології ендемічного зоба на Північній Буковині. Одержані результати та рекомендації використані під час ліквідації вогнища ендемічного зоба на Прикарпатті. Завідувач кафедри патологічної анатомії в 1945-1968 pp., професор

МІКРОБІОЛОГІЯ. зробив значний внесок у розвиток мікробіології, імунології, вірусології. Особливо значущі й визнані в нашій країні та за кордоном його роботи зі створення нових антимікробних препаратів для профілактики й лікування інфекційних захворювань. Це такі оригінальні препарати, як „Антифугнін”, „Аурісан”, „Горостен”, „Декасан”, „Інтерферон”, „Офтадек”, „Септефріл”, які не мають аналогів у світовій практиці.

ОТОЛОРИНГОЛОГІЯ. Напрями наукових досліджень: Вивчення етіології, патогенезу і лікування скле­роми та лікування хвороби Меньєра. У 1960 році захистив докторську дисертацію «Лікування хворих на склерому ПАСК та рентгенопроміненням ділянки проміжного мозку». Автор 16 наукових праць. Підготував 2 кандидатів наук.

ПАТОЛОГІЧНА ФІЗІОЛОГІЯ Засновник нового наукового напрямку: Вивчення водно-сольового обміну і функцій нирок. Вивчення патогенезу експериментального гломерулонефриту Мазугі. Особливості впливу серцевих глікозидів на функцію нирок У 1962 році захистив кандидатську дисертацію «Влияние некоторых фармаколо­гических веществ на функцию интактной и денервированной почек», в 1969-му — докторську на тему: «Про механізми дії серцевих глікозидів на функцію нирок та водно-сольовий обмін». Професор — з 1971 року.Автор 110 наукових праць.

НЕВРОЛОГІЯ. Напрями наукових досліджень: Вивчення пухлин, судинної патології та демієлінізуючих захворювань головного мозку, нейроінфекцій, нейросифілісу, поліомієліту. Проблеми кліщового енцефаліту на Буковині та буковинської геморагічної гарячки. Автор 184 наукових праць, зокрема, монографій: «Неоплазмы нервной систе­мы» (1940); «Вирусные энцефалиты» (1959); «Рассеянный склероз и диффузный пе-риаксиальный энцефалит» (1966). Нагороджений орденом «Знак Пошани».

ХІРУРГІЯ. Напрями наукових досліджень: У галузі грудної хірургії: діагностика і лікування спонтанного пневмотораксу, закритої травми грудної клітки. Оперативне лікування вад серця (мітральна комісуротомія). Розробка методів оперативного лікування та профілактика післяопераційних ускладнень у хворих на емпієму плеври. Реконструктивні та пластичні операції на бронхах (для оклюзїї правого головного бронха з приводу нориці вперше застосовано трансстернальний трансперикардіальний доступ; при нориці лівого головного бронха — правобічний контрлатеральний доступ у власній модифікації, торакопластика з резекцією 9-10 ребер та половини лопатки). Опера­тивне лікування патології стравоходу, удосконалення техніки операції Торека з ви­веденням гастростоми без лапаротомії. У галузі абдомінальної хірургії: Розробка актуальних питань діагностики, клініки та лікування гострої патології органів черевної порожнини. Запропоновані методи ранньої діагностики запальних процесів у черевній порожнині з використанням тепло- та термометрії, електрофізіологічних показників та біологічних проб, впер­ше запроваджена «запрограмована лапараперція» — повторні заплановані розкриття черевної порожнини для санації з приводу розповсюджених форм перитоніту. Удосконалена класифікація гострого перитоніту, уточнені показання до оперативних втручань та методів детоксикації. Удосконалена класифікація жовчного перитоніту, розроблена нова лікувальна тактика. Автор 8 монографій, 340 статей, 16 авторських свідоцтв та патентів на винаходи, 12 інформаційних листів.

ОТОЛАРИНГОЛОГИЯ. Напрями наукових досліджень: Розробка та вдосконалення методів об'єктивної реєстрації різних видів патології ЛОР-органів за допомогою ендофотографії та ендокінематографії. Автор підручника «Хвороби вуха, горла та носа» для студентів медичних інститутів, що витримав 2 видання (1965, 1975), та 3 монографій, зокрема: «Люмінісцентний аналіз у медицині» (1957); «Полярографічний аналіз у медицині» (1957); «Ендофотокінематографія в оториноларингологи» (1954). Ним опубліковано 70 наукових праць, розроблено 19 методичних рекомендацій. Сконструював апарат для ендокінематографії дихальних шляхів, стравоходу та вуха. У1945 році захистив кандидатську дисертацію «Фотографія як об'єктивний метод реєстрації стану ЛОР-органів», в 1953-му — док­торську на тему: «Фізична оптика в оториноларингологи». У цьому ж році обраний на посаду завідувача ЛОР-кафедри Кишинівського медичного інституту. З 1960 по 1974 рік очолював ЛОР-кафедру Чернівецького медичного інституту. Професор з 1953 року.

МІКРОБІОЛОГІЯ ТА ІМУНОЛОГІЯ. Фундатор авторитетної наукової школи, Доктор медичних наук (1980), професор (1981), академік Академії наук вищої школи України (1994), академік Екологічної академії України (1996). Першим в історії незалежної України удостоєний звання Заслуженого діяча науки і техніки України.

ФАРМАКОЛОГІЯ Напрями його наукових досліджень стосуються пошуку лікарських засобів серед сполук нового синтезу та експериментального обґрунтування теорії цілеспрямованого синтезу нових антимікробних речовин серед четвертинних амонієвих сполук, що дало можливість отримати не лише високоефективні антимікробні і протигрибкові лікувальні засоби для медичної і ветеринарної практики (етоній, додецоній, тіоній, мікстоній), а й парфюмерно-косметичної. У 1958 році захистив кандидатську дисертацію „К фармакологии корня конского щавеля”, у 1969-му – докторську на тему: „О фармакологических свойствах и антимикробном действии производных этилен- и гексаметилендиамина”. За матеріалами докторської дисертації вивчено і впроваджено в медичну та ветеринарну практику оригінальний лікарський препарат – етоній (а. с. № 247462, 1967), синтезований на кафедрі хімії Чернівецького медичного інституту доцентом В.П. Денисенко. Він є автором понад 300 наукових праць, 52 винаходів. Підготував 6 докторів та 9 кандидатів наук. Член-кореспондент Академії Технологічних наук України (1997), заслужений діяч науки і техніки України (1991). Нагороджений медалями, знаком „Відмінник хімічної промисловості”, Почесними грамотами Міністерства хімічної промисловості та ЦК профспілок робітників хімічної та нафтохімічної промисловості НАН України.

ПСИХІАТРІЯ. Напрями наукових досліджень: Вивчення проблем патофізіологічної психіатрії, біологічних особливостей крові психічно хворих, впливу крові хворих на шизо­френію на культуру тканин, ембріони й поведінку тварин, специфічний і неспецифічний імунітет психічно хворих, етіологія і патогенез шизофренії. Його ім'я ввійшло в історію світової психіатрії, як одного із перших дослідників інфекційно-токсичної (вірусної) природи шизофренії. Автор 90 наукових праць, зокрема, монографій: «Пути психологии» (1929); «К этиологии шизофрении» (1959); «Research on the etiology of Shizophrenia» (New York, 1961). У 1938 році захистив кандидатську дисертацію «Лечение психозов переливани­ем крови», у 1949-му — докторську на тему: «К патогенезу шизофрении». У1954 році йому присвоено вчене звання професора.

ЕНДОКРИНОЛОГІЯ. ФТИЗІАТРІЯ Напрями наукових досліджень: Вивчення фізіології внутрішньої секреції. Роз­робка проблем нервової регуляції функцій ендокринних залоз, механізму дії гормонів. У 1938 році захистив кандидатську дисертацію «Закономерности динамики па-разитофауны мышевидных грызунов», у 1952-му — докторську на тему: «Гормо­нальная и нервная регуляция функций яичников у позвоночных». 3 1954 року — професор. Автор 93 наукових праць, зокрема, підручників: «Общая эндокринология» (М., 1965), «Практикум по эндокринологии» (М., 1969). Підготував 4 докторів та 13 кандидатів наук. Нагороджений орденом «Знак Пошани», шістьма медалями.

АНАТОМІЯ. ЕМБРІОЛОГІЯ. Напрями його наукових досліджень стосуються вивчення розвитку та формування органів людини в ранньому періоді онтогенезу людини. Започаткував новий напрям медичної ембріології – ембріотопографію, що виріс в одну з провідних шкіл України. Автор 280 наукових праць, зокрема, 11 навчальних посібників, 4 монографій, 22 винаходів. Підготував 4 докторів та 28 кандидатів наук. Член Академії наук вищої школи України (1989 р.), член Нью-Йоркської академії наук. Круцяк В.М. пройшов такий науковий шлях: кандидат медичних наук (1964 р.), доцент (1970 р.), доктор медичних наук (1972 р.), професор (1973 р.). Академік Академії наук вищої школи України (1989 р.), заслужений діяч науки і техніки України (1989 р.). Нагороджений знаком „Відмінник охорони здоров’я”. лауреат премії імені О.Поповича.

ХІРУРГІЯ Напрями наукових досліджень: Дослідження проблем фізіології, біохімії та патології ендокринної системи, зокрема, ендемічного зоба. Під його керівництвом на Буковині розроблена ефективна методика економної резекції щитоподібної за­лози при вузлових формах зоба. Результати наукових досліджень узагальнені в та­ких монографіях: «Клініка та хірургічне лікування вузлових форм зоба» (у співавторстві) (1966); «Ендемічний зоб в Україні» (у співавторстві) (1968). Автор 400 наукових праць, редактор 40 наукових збірників. Підготував 16 докторів та 52 кандидатів наук. Заслужений діяч науки УРСР. Нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни II ступеня, Трудо­вого Червоного Прапора та трьома бойовими медалями. У 1952 році захистив кандидатську дисертацію, в 1960-му — докторську на тему: «Материалы к изучению эндемического зоба в Северной Буковине (Вопросы этио­логии зоба в свете проблемы микроэлементов. Клиника и хирургическое лечение узловых форм зоба)». У вересні 1954 року призначений ректором Чернівецького медичного інституту. Його ім'я внесено до галереї фундаторів наукових шкіл університету, засновано студентську стипендію його імені.

ПЕДІАТРІЯ. Напрями наукових досліджень: Вивчення патогенезу, клініки, лікування та профілактики туберкульозу, ревматизму та захворювань жовчовивідних шляхів у дітей. Автор 74 наукових праць, 4 методичних рекомендацій, 1 винаходу. Видав такі монографії: «Туберкулез у детей и подростков» (1969); «Первичный пиелонефрит у детей» (1976, у співавторстві); «Молочно-кислые продукты в питании здоровых и больных детей» (1982, у співавторстві). Підручник П. М. Гудзенка «Детские болез­ни» відзначений Державною премією УРСР (1979). У1950 році захистив кандидатську дисертацію «Лікування хронічної дизентерії у дітей», в 1960-му — докторську на тему: «Питання патогенезу і клініки туберкульозного менінгіту в дітей». Заслужений діяч науки УРСР (1965). Нагороджений орденом Трудового Черво­ного Прапора та знаком «Відмінник охорони здоров'я». Ім'я професора П. М. Гудзенка внесено до галереї фундаторів наукових шкіл університету.

ІНФЕКЦІЙНА СЛУЖБА. Напрями наукових досліджень: Актуальні питання лікування інфекційних хворих. У 1949 році захистила кандидатську дисертацію «Переливання крові як метод лікування черевного тифу», в 1956-му — докторську дисертацію на тему: «Особливості дії деяких серцево-судинних препаратів в інфекційних хворих». З 1954 року — доцент, з 1959-го — професор. Автор 44 наукових праць. Наказом Міністра охорони здоров'я УРСР у 1953 році направлена на роботу завідувачем кафедри інфекційних хвороб Чернівецького медичного інституту. Од­ночасно працювала деканом (1955-1957) та заступником директора з навчальної і наукової роботи інституту (1957-1962). Заслужений діяч науки і техніки УРСР. Нагороджена орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Трудового Червоного Прапора і чотирма медалями.

ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЯ. Напрями наукових досліджень: Вивчення патогенезу, клініки, лікування та профілактики туберкульозу шкіри та лімфатичних вузлів. Дослідження дерматофітів у Чернівецькій області. Обгрунтування застосування нових лікарських форм (етонію та декаметоксину) в дерматологічній практиці. Вивчення особливостей згортання крові у хворих на екзему. У 1954 році захистив кандидатську дисертацію «Лечение туберкулеза кожи вита­мином В2», в 1964-му — докторську на тему: «Вопросы патогенеза, клиники и лече­ния туберкулеза лимфатической системы шеи и вторичной скрофулодермы». Автор 200 наукових праць, зокрема, монографії «Туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів і вторинна склофулодерма» (1976). Підготував 1 доктора та 5 кандидатів наук, 14 клінічних ординаторів. Впровадив у практику 56 нових методів діагностики та лікування шкірно-венеричних хвороб. Нагороджений знаком «Відмінник охорони здоров'я». Його ім'я внесено до галереї фундаторів наукових шкіл університету.

МІКРОБІОЛОГІЯ. Напрями наукових досліджень: Вивчення морфології, генетики та мінливості мікроорганізмів. Результати фундаментальних досліджень з циркуляції, поведінки, виживання та методичних прийомів виділення сальмонел лягли в основу монографії «Сальмо­неллы в окружающей среде». У1935 році захистив докторську дисертацію «Чума в Середній Азії». Професор з 1940 року Автор понад 200 наукових праць, зокрема, 6 монографій. Посібники «Методы санитарно-бактериологических исследований внешней среды» та «Санитарная ми­кробиология» — настільні книги санітарних мі кробіологів. Підготував 8 докторів та кандидатів наук. Нагороджений орденами Червоної Зірки та Вітчизняної війни II ступеня, чис­ленними медалями. Заслужений діяч науки і техніки України (1995).

АКУШЕРСТВО ТА ГІНЕКОЛОГІЯ. Напрями наукових досліджень: Особливості водно-сольового обміну, функцій нирок та печінки при гестозах вагітності. Проблема генітального туберкульозу. У 1951 році захистив кандидатську дисертацію «Аргирофильные вещества в пла­центе в норме и патологии», в 1965-му — докторську на тему: «Основы патогенеза, некоторые вопросы диагностики и лечения туберкулеза женских половых орга­нов». У 1966 році затверджений у вченому званні професора. Автор 147 наукових праць.

КАРДІОЛОГІЯ. науковець, педагог,терапевт, кардіолог, невролог,професор, доктор медичних наук. Описав ранню неврологічну симпатоматику гіпертонічної хвороби й висунув гіпотезу, яка підтверджена у світовій літературі, про існування спеціалізованих мозкових центрів, що активно ругелюють церебральний кровообіг. Зокрема, вперше описав дисфункцію кортико-ретикуло-гіпоталамо-лімбічної системи у хворих на гіпертонічну хворобу. Напрями його наукових досліджень: вивчення ролі порушення волюморегулювальної функції нирок у генезі змін центральної і регіонарної гемодинаміки, дисбалансу пресорних і депресорних гормонів, біологічно активних речовин у патогенезі гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби (гострий інфаркт міокарда) і клімактеричного неврозу. У 1957 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: „Неврологічна симптоматика гіпертонічної хвороби і деякі питання патогенезу гіпертонічного інсульту”, а в 1971 році – докторську дисертацію на тему: „До патогенезу деяких нервових і ендокринних порушень при цереброкардіальній формі гіпертонічної хвороби в період, не ускладнений гострими порушеннями мозкового і коронарного кровообігу”. Автор140 наукових праць, 5 винаходів, 30 раціоналізаторських пропозицій. Нагороджений трьома бойовими медалями, знаком „Відмінник вищої школи”, медаллю „Ветеран праці”, медаллю Боткіна, почесним знаком „Медицина Буковини” та багатьма почесними грамотами і подяками. Лауреат премії імені В. Залозецького.

СУДОВО-МЕДИЧНА ШКОЛА БУКОВИНИ. Впродовж багатьох років очолювала наукове товариство судових медиків та криміналістів Чернівецької області. Напрями наукових досліджень: Визначення давності та прижиттєвості пошкод­ження м'яких тканин. У 1950 році захистила кандидатську дисертацію «Дослідження вхідного і вихід­ного отворів при пострілах із автоматичного пістолета системи Токарева», в 1970-му — докторську на тему: «Судово-медична оцінка ранніх строків давності колото-різаних та забитих ран морфологічними методами». З 1951 року — завідувач кафедри судової медицини Чернівецького медичного інституту. Доцент — з 1953 року, професор — з 1971 року. Автор 63 наукових праць. Підготувала 1 кандидата наук. її ім'я внесено до галереї фундаторів наукових шкіл університету.

ФТИЗІАТРІЯ. Фундатор фтизіатричної школи на Буковині. Під її керівництвом на кафедрі фтизіатрії Чернівецького медичного інституту започаткована нова наукова темати­ка: Вивчення обмінних процесів у зв'язку із застосуванням антибактеріальних препаратів. Дослідження функціонального стану щитоподібної залози, печінки, нирок, зовнішнього дихання, основного обміну. На підставі одержаних результатів розроблені ефективні методи патогенетичної терапії туберкульозу. У1956 році захистила кандидатську дисертацію «Диференційно-діагностичне зна­чення динаміки функціонального стану нирок при хронічному нефриті і гіпертонічній хворобі», в 1967-му — докторську на тему: «Функціональний стан ни­рок у хворих на туберкульоз». З 1961 року — доцент, з 1968-го — професор. Упродовж 1984-1985 pp. працювала професором-консультантом кафедри. Автор 65 наукових праць. Підготувала 7 кандидатів наук, 12 клінічних ординаторів за спеціальністю «Фтизіатрія». Нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора, медаллю «За трудову до­блесть», знаком «Відмінник охорони здоров'я». Її ім'я внесено до галереї фундаторів наукових шкіл університету.

ФАРМАКОЛОГІЯ. Напрямки наукових досліджень: з'ясування питаннь загальної та вікової фармакології, вивчення поєднаного застосування ліків, впливу лікарських засобів на процеси виснаження та відновлення, а також у фармакологію барбітуратів та впровадження в медичну прак­тику терпентинової мазі з живиці буковинської смереки. фундатор кафедри фармакології на Буковині Автор «Посібника до практичних занять з рецептури і фармакології» та монографії «К сущности действия снотворных и наркотических веществ на цен­тральную нервную систему» (Черновцы, 1980). Автор понад 100 наукових праць у галузі фармакології. Декан інституту (1952-1955), виконував обов'язки вченого секретаря. Працював науковим консультантом у КНДР та Монголії. Нагороджений орденом «Знак Пошани», знаком «Відмінник охорони здоров'я».

гастроентерологія, кардіологія, ревматологія, імунологія, клінічна біохімія, екологічні аспекти в клініці внутрішніх хвороб, дослідження оздоровчих ресурсів Буковини (фітотерапія, мінеральні води, кліматичні ресурси). Завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб БДМУ (1999-2008 рр.), доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, відмінник охорони здоров’я, відмінник народної освіти, лауреат обласної премії імені Ю. Федьковича