Упродовж 22–28 червня 1941 року клініки 2-го КДМІ прийняли понад 1000 поранених із діючих на фронтах військ. Студентів першого та другого курсів направлено на спорудження укріплень на випадок оборони Києва.
У серпні 1941 року – Другий Київський медінститут (разом із Першим) евакуйовано до Харкова. Понад 60 % викладацького персоналу та всіх студентів 2–5-х курсів 1-го і 2-го Київських медінститутів було мобілізовано в діючу армію на різні медичні посади. Із решти співробітників і студентів обох Київських медінститутів на воєнний період створено Київський державний медінститут (об’єднаний). Виконуючим обов’язки директора призначено доцента кафедри госпітальної терапії 1-го КДМІ Є.І. Кефелі.
Вересень 1941 року – (об’єднаний) евакуйовано до м. Челябінська (РФ), де він розмістився на вул. Комуни, 35 і працював до повернення у грудні 1943 року в звільнений Київ. У Челябінську залишився працювати, створений за вказівкою з Москви за рахунок професорсько-викладацького персоналу та навчально-матеріального майна об’єднаного Київського медінституту, Челябінський медичний інститут (нині Челябінська медакадемія РФ).
Грудень, 1943 року – повернення об’єднаного Київського медінституту до визволеного Києва. Поновлено наприкінці грудня діяльність 1-го Київського медичного інституту на базі його уцілілих навчальних корпусів і клінік. Всі будівлі і клініки 2-го КДМІ тимчасово займав тоді діючий тиловий військовий сортувально-евакуаційний госпіталь (СЕГ) на 2000 ліжок (закінчив свою роботу у 1946 р.). Гострий дефіцит викладацького персоналу у 1-му КДМІ було частково ліквідовано тимчасовим призначенням на вакантні посади наявних на той час професорів та викладачів 2-го КДМІ. Вони надалі залишилися працювати в Києві.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
