ВОЛЯН Василь

Фундатор системи охорони здоров’я на Буковині, доктор медицини, відомий у краї лікар, громадський і політичний діяч другої половини ХІХ ст. 
 
Нагороджений великою золотою медаллю цісаря Франца Йосифа І „За мистецтво і науку”, Рицарським Хрестом ордена Франца Йосифа І, російським орденом Св. Станіслава, офіцерським хрестом румунського коронного ордена „Зірка Румунії”, Командорським Хрестом ордена Св. Георгія із зіркою від папи римського.
 
Попри те, що він залишив чималий слід в історії Буковини, відомостей з його ранньої біографії збереглося небагато.
 
Відомо, що він народився у Галичині. Дискусійним питанням є визначення дати появи на світ В. Воляна. Можливо, це зумовлено неточністю джерел або необережним їх використанням дослідниками. У некролозі, вміщеному в газеті „Буковина” 20 жовтня 1899 р. подається 1832 р.
 
Аналогічні дані можна знайти у першому томі „Енциклопедії Українознавства”, яка була видана у Львові 1993 р. Дослідники ж історії медицини Буковини (С. Кобилянський, В. Пішак, Б. Дробніс) вважають його на 10 років старшим, зазначаючи 1822 р. Найбільш достовірним джерелом у даному випадку, на нашу думку, є напис на могилі В. Воляна, де роком народження вказано 1827.
 
Закінчив Перемишльську гімназію, після чого здобув медичну освіту і докторський ступінь у Відні. В. Волян за кошти українських меценатів отців І. Снігурського та Г. Яхимовича. Надзвичайно успішно В. Волян працював у галузі медицини.
 
Самостійну лікарську практику розпочав 1857 р. у місті Бартфельд, де за 10 років роботи удостоївся звання почесного громадянина.
 
З 28 серпня 1866 р. призначений лікарем у Чернівці.
 
У складних умовах роботи він зарекомендував себе якнайкраще.
В середині 80-х рр. ХІХ ст. взяв активну участь у будівництві крайового шпиталю у Чернівцях. А з 1886 р. до 1899 р. був його головним лікарем.
 
З 1866 до 1886 р., не полишаючи лікувальної справи, В. Волян працював судовим лікарем.
 
З 1870 р. – перебував у складі крайової санітарної ради, а з 1875 р. – екстраординарний професор судової медицини в університеті Чернівців. Крім того, у 1880-1888 рр. – президент Буковинської лікарської палати.
 
Інша сторона його діяльності – політика. До 1870 р. належить спроба В. Воляна балотуватися до крайового сейму, проте вона виявилася невдалою і у Чернівцях він програв К. Букатарю. У 1890 р. разом з Є. Пігуляком та І. Тимінським став депутатом Буковинського сейму від народовців. Згодом, цей факт спричинив появу твердження, що В. Волян теж був народовцем. Цю думку заперечив дослідник національних рухів на Буковині О. Добржанський: „Останній (В. Волян) за переконаннями народовцем не був ніколи. Йому йшов 63 рік, і він більшість свого життя політикою не займався. Народовці підтримали кандидатуру В. Воляна з тактичних міркувань, враховуючи, що він як відомий лікар, директор крайової лікарні мав чималий авторитет на Буковині”.
 
Доктор Волян також був обраний до крайового виділу, де став заступником крайового маршалка.
1890 р. призначений послом у Відні, з чого почалося постійне представництво буковинських українців у палаті депутатів рейхсрату.
 
У 1891 р. знову переміг на виборах до австрійського парламенту. Проте його подальша політична діяльність була суперечливою і протистояння з народовцями стали неминучими. Але це не завадило 1892 р. знову перемогти на виборах до Буковинського сейму по Чернівецькому сільському виборчому округу (47 проти 24). Як і інші українські депутати від Буковини він ще не мав чітко визначеної політичної лінії поводження в парламенті. В. Волян увійшов до парламентського клубу автономістів Гогенварта, до якого належали і румуни. Цей клуб об’єднався з польсько-німецькою проурядовою коаліцією, яка не допускала впровадження виборчої реформи на демократичних засадах, розширення прав окремих націй.
Після відходу від народовського табору І. Тимінського, покинув його і В. Волян, очоливши „консервативный русский клуб”, який співпрацював із румунськими політичними діячами.
 
У 1893 р. став учасником наради консервативних русинів, які створили на Буковині політичне товариство „Народная Рада”. У 1896 р. його формальним головою був В. Волян. Вибори до сейму 1897 р. виявилися останніми для доктора Воляна, за станом здоров’я він відмовився від участі в них у 1898 р.
Могила Василя Воляна
В останні роки життя працював над створенням політичної організації представників радикального москвофільства, однак справа не закінчилася успіхом.
Був „спомагаючим членом” українського студентського товариства „Союз”, що існувало у 1875-1922 рр. Як відома і шанована у краї особистість, В. Волян входив до складу суду присяжних у Чернівцях. З визначних буковинців до числа присяжних також належали А. Кохановський, К. Томащук та Й. Помпе.
В. Волян був одружений з рідною тіткою М. Василька і вплинувна формування політичних поглядів цього відомого буковинського діяча. Значною мірою, саме завдяки В. Воляну відбулося зближення М. Василька з українським табором.
Проте хвороба не дозволила В. Воляну продовжити його бурхливу діяльність. У грудні 1898 р., як зазначала газета „Буковина”, „доктор Волян, бувший посол сойму і посол до ради державної занедужав від кількох днів серіознійше”. Двічі його оперували. Перший раз – доктор Ґассенгавер з Відня, але „по тій операції стало хорому гірше, отже прикликаний доктор Филипович зробив другу операцію і доперва по тім докторові Волянові поліпшилося”.
Помер доктор Волян у Відні, тіло його було перевезене до Чернівців, де, після панахиди у греко-католицькій церкві, поховане на цвинтарі 2 листопада 1899 р. Звістка про смерть В. Воляна дійшла навіть до Великобританії (у британському медичному журналі надруковано повідомлення), що свідчить про його неабиякий авторитет і славу у медичних колах того часу не лише в Австрії, а й далеко за її межами.
 
27 жовтня наступного року у крайовому шпиталі в Чернівцях йому було встановлено бронзовий бюст. На жаль до наших днів він не зберігся.
 
Не витримав плину часу і пам’ятник на могилі В. Воляна на Руському цвинтарі.
Проте, у 2009 р., завдяки активній позиції Народного Дому та Громадського комітету з догляду за українськими історичними похованнями його було відновлено.
 

 

 
 
 
 
 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Print Friendly, PDF & Email

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Print Friendly, PDF & Email