Сестринська справа

частина системи охорони здоров’я, що включає діяльність по зміцненню здоров’я населення, профілактику захворювань, надання психосоціальної допомоги і догляду особам, які мають фізичні та психічні захворювання, а також непрацездатним людям всіх груп. Підхід до сестринської справи, точніше визначення його рамок, функції і форми організації сестринського персоналу різняться в різних регіонах, і залежать від особливості національної культури, рівня системи охорони здоров’я, демографічної ситуації та інших факторів. Разом з тим, сестринська справа, як важлива частина системи охорони здоров’я, має універсальний характер. Професійне навчання за спеціальністю «Сестринська справа» проходять в спеціалізованих середньо-спеціальних навчальних закладах (медичних училищах, медичних коледжах) і у ВНЗ (бакалаврат). Медсестри й медбрати становить найчисленнішу категорію працівників охорони здоров’я. Вони виступають помічниками лікаря в лікувально-профілактичних установах, виконують лікарські призначення та здійснюють сестринський процес.

Одна із засновниць сестринської справи в його сучасному розумінні, людина, що реформувала британську систему охорони здоров’я сестра милосердя Флоренс Найтінгейл писала в «Записках про догляд», що сестринська справа — це дії з використання середовища, що оточує пацієнта, з метою сприяння його одужання. Найтінгейл досліджувала зв’язок між станом здоров’я пацієнта і факторами навколишнього середовища і розробила концепцію навколишнього середовища як компонента сестринської справи. Вона сформулювала відмінності між лікарською діяльністю і сестринською справою, і відзначала, що останнє потребує практичної та наукової підготовки, відмінної від лікарської підготовки, вимагає спеціальних знань і навичок, і потребує специфічної організації.

За визначенням Міжнародної ради медичних сестер, сестринська справа являє собою індивідуальний і спільний догляд за людьми різного віку, груп і громад, хворих або здорових, і в будь-яких станах. Сестринська справа охоплює пропаганду і підтримку здорового способу життя, профілактики захворювань та догляду за хворими, інвалідами та що помирають. Сприяння безпечному довкіллю, наукові дослідження, участь у формуванні політики в галузі охорони здоров’я та управління системами охорони здоров’я, і ​​освіта також є ключовими ролями медсестер і медбратів.

Типовими професійними обов’язками медсестри та медбрата є надання термінової долікарської допомоги, асистування лікарям у проведенні операцій, догляд за хворими в лікарнях і амбулаторно, виконання таких медичних процедур, як ін’єкції й вимірювання артеріального тиску, видача хворим ліків, робота з медичною документацією (рецепти, довідки, направлення на обстеження). Деякі спеціалізації сестринської справи вимагають додаткового вузькоспеціального навчання.

У 1999 році, з нагоди 100-річчя Міжнародної ради медичних сестер, емблема Ради, Біле серце, була офіційно прийнята як всесвітній символ медичних сестер.

На актуальності і необхідності професійної ступеневої освіти медсестер наголошувалось у наказах МОЗ України № 35 від 24. 02. 2000 р. “Про затвердження Положення про особливості ступеневої освіти медичного спрямування”, МОН України № 612 від 13. 07. 2007 “Про затвердження плану дій щодо забезпечення якості вищої освіти України та її інтеграції в європейське і світове освітнє співтовариство на період до 2010 року” та інших чинних нормативно-директивних документах.

Реформуванню сестринської освіти в Україні сприяли:

  1. Програма розвитку медсестринської освіти в Україні на період 1993-2002 рр., яка передбачала: створення ступеневої медсестринської освіти; реорганізацію найбільш потужних медичних училищ в медичні коледжі; створення навчально-методичного забезпечення в навчальних закладах відповідно до ступеневої медсестринської освіти; створення навчально-методичного забезпечення державною (українською) мовою; створення системи ліцензування і акредитації навчальних закладів; вивчення міжнародного досвіду медсестринської освіти.

План розвитку медсестринства в Україні на 1995-2004 рр., розроблений відповідно до рішення Національної конференції медсестер (Чернівці, 1995 р.), передбачав: створення факультетів медсестер у медичних університетах (інститутах); продовження розвитку ступеневої медсестринської освіти в Україні; створення і вдосконалення навчально-методичного забезпечення в навчальних закладах

справи; проведення реформи післядипломного навчання викладачів сестринської справи; розробку державних стандартів освіти медсестри; впровадження навчальної програми ВООЗ “ЛЕМОН” для підготовки медичних сестер, фельдшерів, акушерок; створення Етичного кодексу медичних сестер України (1999 р., прийнятий на І з’їзді медичних сестер України у Чернівцях); створення Асоціації медичних сестер України; організацію і видавництво журналу “Медсестринство України”; вивчення і впровадження міжнародного досвіду підготовки медичних сестер: зміна змісту освіти медсестри – перехід від медичної до медсестринської моделі підготовки медичних сестер.

Приєднання України до Болонського процесу у 2005 р., основна мета якого – створення єдиного європейського наукового освітнього простору, визначили мету реформування медичної освіти на найближчий час.

Основні завдання та принципи Болонської декларації (введення двоциклового навчання; розробка єдиної системи залікових одиниць, запровадження кредитно-модульної системи; формування системи контролю якості освіти; розширення мобільності студентів і викладачів; забезпечення конкурентоздатності фахівців у будь-якій країні Європи; розширення європейського простору вищої освіти) були покладені в основу “Програми розвитку медсестринства в Україні на 2005-2010 роки”, яка передбачала:

– розробку і запровадження нових освітніх стандартів і змісту медичної освіти;

– перехід з 2-х на 3-річну програму підготовки медсестер;

– запровадження однорічної підготовки медсестер-бакалаврів;

– упровадження уніфікованих програм післядипломної освіти;

– перегляд професіограми медсестри з перерозподілом функцій між лікарем і медсестрою; – створення інститутів медсестринства, сестринських факультетів при університетах;

– затвердження програми підготовки магістрів медсестринства (розробка державних стандартів ОКХ і ОПП).

Особлива роль у підготовці сестринських високопрофесійних кадрів відводилась вищим медичним навчальним закладам нового типу – інститутам медсестринства, в яких передбачалось запровадження, відповідно до Європейських і світових стандартів, ступеневої сестринської освіти – від ліцензованої медсестри до бакалавра та магістра зі спеціальності “Сестринська справа”.

У 2008 році вперше в історії держави три навчальні заклади – Житомирський інститут медсестринства, Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського, Буковинський державний медичний університет здійснили набір студентів до магістратури з медсестринства. Так було реалізоване одне з основних завдань, яке ставило Міністерство охорони здоров’я України у Програмі розвитку медсестринства України на 2005-2010 рр., яка передбачала реалізацію інноваційної і кадрової політики у системі охорони здоров’я, удосконалення системи підготовки медичних сестер, розроблення та реалізацію програми розвитку медсестринства, розширення функцій медичних сестер відповідно до світового досвіду, забезпечення розвитку ступеневої медсестринської освіти в Україні.

За ініціативою МОЗ України:

– розроблено стандарт освіти – магістратура за спеціальністю “Сестринська справа” та внесено зміни і доповнення до постанови Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 року № 507 “Про перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями”;

– створено Координаційну Раду з питань розвитку медсестринства України;

– забезпечено розвиток мережі вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів з реорганізацією найбільш потужних медичних училищ у медичні коледжі;

– продовжена та удосконалена система державної діагностичної оцінки якості підготовки фахівців зі спеціальності “Сестринська справа”;

– відкрита дистанційна форма навчання – бакалавр за спеціальністю “Сестринська справа” для тих, що практикують медичних сестер (рівень молодшого спеціаліста);

– покращенню підготовки сприяло відкриття у вищих медичних навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації відділень підвищення кваліфікації молодших медичних спеціалістів; створення в регіонах хоспісів та відділень сестринського догляду; введення в лікувально-профілактичних закладах нових посад заступника головного лікаря з медсестринства та медичної сестри-координатора; створення стандартів медсестринських процедур, маніпуляцій та планів догляду і навчання; проведення та удосконалення Всеукраїнських конкурсів фахової майстерності серед випускників ВМНЗ І-ІІ рівнів акредитації за спеціальністю “Сестринська справа”; започаткування та проведення Всеукраїнських конкурсів професійної майстерності медичних сестер (рівень молодшого спеціаліста); проведення нарад, конференцій, конгресів з питань покращення медсестринської освіти та розвитку медсестринства України; забезпечення підтримки та співпраці з Асоціацією медичних сестер України з обласними її осередками.

Ступенева освіта медичних сестер в Україні:

І рівень – Дипломована медична сестра – 3 роки навчання (на базі повної середньої освіти); Дипломована медична сестра – 4 роки навчання (на базі базової середньої освіти);

ІІ рівень – Медична сестра (бакалавр) – 1 рік навчання (денна форма – навчання дипломованої медичної сестри, після закінчення медичного училища);

ІІІ рівень – Медична сестра (магістр) – 2 роки навчання (навчання у вищих медичних навчальних закладах ІV рівня акредитації та інститутах медсестринства).

Розроблений стандарт освіти – магістратура зі спеціальності “Сестринська справа” – дав можливість внести зміни і доповнення до Постанови Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 року № 507, згідно з якими запровадження магістратури з медсестринства надає медичним сестрам можливість отримувати повну вищу медсестринську освіту медсестри-педагога, медсестри-керівника високого рангу, медсестри-науковця [4: 22].

Наказом Міністерства освіти і науки України від 26. 11. 2007 р. № 1033 “Про затвердження Змін до Переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями” (зареєстрований Міністерством юстиції України 28.11.2007 р. за № 1322 / 14589), внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 року № 507 і введений у дію освітньо-кваліфікаційний рівень 8.110102 “Сестринська справа”, кваліфікація “науковий співробітник” (сестринська справа, акушерство), напрям підготовки 1101 “Медицина”.

Реформа медсестринської освіти в Україні орієнтує на пошук відповіді на головні запитання: якого фахівця потребує ринок праці і яких професійних якостей має набути фахівець під час професійної підготовки.

Гарантом розвитку професійної компетентності майбутніх медичних сестер у сучасному освітньому процесі є галузеві стандарти освіти (ОКХ, ОПП), які встановлюють вимоги до рівня підготовленості випускників вищих медичних навчальних закладів. Перелік правових документів, розроблений і затверджений Міністерством освіти і науки України та Міністерством охорони здоров’я України, визначив єдиний підхід до підготовки спеціалістів з медсестринства, підтвердив академічну свободу, демократизм, гуманізм освіти, а також забезпечив умови входження в міжнародний освітній простір [5: 3-5].

Освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника вищого навчального закладу І-ІІI рівнів акредитації узагальнює зміст освіти, тобто відображає цілі освітньої та професійної підготовки, визначає місце фахівця в структурі системи охорони здоров’я і вимоги до професійної компетентності. Освітньо­кваліфікаційна характеристика встановлює галузеві кваліфікаційні вимоги до соціально-виробничої діяльності й державні вимоги до характеристики та якостей особи. Освітньо-професійні програми підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації фахівців з неповною, базовою та (на сучасному етапі) повною вищою медсестринською освітою відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів розробляються МОЗ України і затверджуються МОНМС України у встановленому порядку. Освітньо­професійна програма визначає: нормативний термін навчання за очною формою навчання; нормативну частину змісту навчання у вигляді системи блоків змістовних модулів, їх інформаційний обсяг та рівень засвоєння відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики. Освітньо-професійна програма встановлює: вимоги до змісту, обсягу та рівня освітньої і професійної підготовки фахівця; рекомендований перелік навчальних дисциплін.

Зусилля провідних спеціалістів МОЗ України у справі модернізації сестринської освіти, дієва підтримка усіх, хто має безпосереднє відношення до підготовки сестринського персоналу – адміністрацій та викладачів ВМНЗ, дали можливість системі медсестринської освіти України перейти до стану структурного реформування у напрямі її адаптування до загальноєвропейської. Зміни стосувались перегляду структури освітньо-кваліфікаційних рівнів, запровадження кредитно-модульної форми навчання, підвищення якості освіти та її відповідності європейським нормам на основі нових державних стандартів освіти, створення дієвої системи отримання освіти протягом усього життя.

 
CПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
Шатило В. Й. Ступенева медична освіта в Україні (з досвіду роботи) Житомирського інституту медсестринства / В. Й. Шатило, І. Р. Махновська // Медсестринство. – Тернопіль, 2008. – № – C. 9–12.
Біловол О. М. Стратегія розвитку та реформування медсестринства в Україні / О. М. Біловол // Буковинський медичний вісник (Спеціальний випуск). – Чернівці, 2007. – С. 3–6.
Банчук М. В. Стратегія розвитку та реформування медсестринства в Україні / Банчук М. В., Волосовець О. П., Чернишенко Т. І. // Магістр медсестринства. – Житомир, 2008. – № – C. 18–21.
Шатило В. Й. Реформування медсестринської освіти в Україні / В. Й. Шатило // Магістр медсестринства. – Житомир, 2008. – № – C. 22–26.
Махновська І. Р. Державні галузеві стандарти нової медсестринської спеціальності / І. Р. Махновська // Магістр медсестринства. – Житомир, 2008. – № – С. 3–5.
 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Print Friendly, PDF & Email

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Print Friendly, PDF & Email