МОНАСТИРСЬКИЙ Нестор Дмитрович

(1847-1888) –

уродженець Закарпаття, професор Клінічного інституту в Петербурзі.

Першим у світі розробив і успішно виконав операцію анастомозу жовчевого міхура з тонкою кишкою, одним з перших виконав операцію гастроентеростомії.

МОНАСТИРСЬКИЙ Нестор Дмитрович народився у 1847 році у селищі Роша (теперішня околиця Чернівців). Однин із справжніх революціонерів у хірургії ХІХ століття.

Він першим у світі наважився з’єднати жовчний міхур з тонкою кишкою у хворого на рак підшлункової залози, першим у Росії виконав холецистектомію, гастроентеростомію із приводу рубцевого звуження воротаря, довівши безпідставність гастротомії та бужування, яким тоді надавалась перевага.

Після закінчення Чернівецької класичної гімназії (нині загальноосвітня школа № 1) 1870 року Нестор Дмитрович вступає до Віденського університету на медичний факультет, який закінчує 1875 року.

Близько року працює у клініці видатного австрійського хірурга Т. Більрота. Наприкінці 1876 року Н. Д. Монастирського приймають на роботу в хірургічне відділення Петропавловської лікарні (Санкт-Петербург), де працюючи, він одночасно вивчає патологічну анатомію у професора М. М. Руднєва і захищає дисертацію (1877).

Під час російсько-турецької війни, 1877 – 78 років, завідував Ясським госпіталем; пізніше, займав кафедру хірургії в клінічному інституті великої княгині Олени Павлівни.Головні роботи: “До казуїстиці вивихів в шийному ділянці хребетного стовпа” ( Щотижнева Клінічна Газета, 1882), “До питання про лікування рубцевих звужень харчових шляхів, токсичного походження” (там же, 1883), “До морфології шізоміцета сапу”(там же), “До патології бугорчатой ​​прокази (lepra tuberosa)”(дисертація, Санкт-Петербург, 1877), “Про сучасний лікуванні ран” (лекції, читані в клінічному інституті в 1885 – 86 році, Санкт-Петербург, 1886).

Вчений дос­ліджує збудників інфекційних хвороб, зокрема правця і доходить висновку, що причиною правця є дія ток­сину мікроорганізмів на нервову систему людини, про що свідчить його наукова праця «Наблюдения и исследования о травматическом столбняке»(1883). Тепер збудника правця називають паличкою Монастирського-Ніколайера. Н. Д. Монастирський вивчав збудників інших інфекцій­них захворювань і перший у світі описав інволюційні форми збудника сапу.

У 1885 році вченого запрошують на кафедру хірургії новоствореного у Санкт-Петербурзі Клінічного інституту (інституту удосконалення лікарів), де він отримує звання штатного професора, видає цінний посібник «О современном лечении ран» (1886), де висвітлені найбільш актуальні питання хірургії того часу. У 1887 році видає ще одну не менш цінну працю – «Современные взгляды на патологию и терапию воспалений суставов». Вчений багато уваги приділяє питанням місцевої анестезії, застосовуванню солянокислого кокаїну. Професору Н.Д.Монастирському виповнилося лише 40, коли він тяжко захворів, сам собі поставив діагноз (злоякісна пухлина нирки) і 24 травня 1888 року, не приходячи до свідомості після операції, помер.

За 13 років лікарської діяльності він опублікував понад 40 наукових робіт, збагативши світову й вітчизняну хірургію відкриттями, які не забуті й нині.

View Fullscreen

 
 
 
 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Print Friendly, PDF & Email

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Print Friendly, PDF & Email