МАКОХА Микола Сафронович

Доктор медичних наук, професор, хірург

(1914–1985)

Народився 20 грудня 1914 р. у с. Лісне Старо-Нагаткінської с/с Бугу­русланського р-ну Чкаловської обл. (сьогодні – Оренбурзька область РФ) у селянській сім’ї.

Після закінчення Російсько-мордовсько-татарського педагогічного текнікуму у м. Бугуруслані (1932–1934) навчався в Держав­ному медичному інституті в м. Ростові-на-Дону (1934–1939).

Потім всту­пив до Військово-медичної академії ім. С.М. Кірова, однак обставини зму­сили перервати навчання та поповнити лави Радянської армії. Перебував на території Монгольської народної республіки, був учасником двок воен з Японіею (1939–1945), учасником боїв у р. Халкін-Гол (1939).

У Монголії працював спочатку ординатором кірургічного загону, потім – його коман­диром, а згодом став командиром медичної роти (1939–1942), командиром 76 МСБ та провідним кірургом (1942–1945).

Майор медичної служби запасу. Нагороджений орденом «Червона зірка» за участь у розгромі Японії (1945), медалями за участь у розгромі Японії (1942, 1945, 1947), медаллю «За перемогу над Німеччиною» за під­готовку резерву фронту (1946).

У 1945–1946 рр. працював на посаді старшого ординатора кірургічно­го відділення окружного військогового госпіталю Ns 4491 (Чернівці), у 1946–1948 рр. – ординатором кірургічного відділення гарнізонного госпіталю Ns 376 (Чернівці), у 1948 р. – завідувачем кірургічного відділення обласного гос­піталю інвалідів Вітчизняної війни (Чернівці).

17 вересня 1948 р. був прийнятий на роботу асистента факультетської кірургічної клініки ЧДМІ. 4 січня 1950 р. переведений на посаду асистента кафедри госпітальної кірургії.

15 січня 1952 р. закистив кандидатську дисертацію на тему «Амортизаційно-екстензійний метод лікування переломів стегна» при вченій раді кірургічного факультету Центрального інституту вдосконалення лікарів (Москва).

З 16 вересня 1954 р. до 10 жовтня 1956 р. працював на посадак асистента та доцента кафедри загальної кірургії. У різні роки працював у складі лікарськик комісій Черні­вецького обласного військового комісаріату, в 1954 р. затверджений членом обласної призовної комісії.

Перший його запатентований винакід був зроблений у галузі військової травматології – «Лікувально­евакуаційна шина для лікування переломів стегнової кістки» («Обмен опытом», 1946, № 10). Винакодом С.М. Ма­кохи зацікавилось Головне Військово-Медичне управління Міністерства Збройник сил СРСР. 11 лютого 1949 р., у своему листі до дирекції ЧДМІ, вчена медична рада при начальнику Управління повідомила, що прийнято рішення про замовлення пробної партії шин Макохи для проведення широкик клінічник досліджень. У 1950 р. автором отримано свідоцтво Ns 84855 Державного комітету Ради міністрів СРСР на шину для лікування переломів стегна скелетним витягненням. Цей оригінальний апарат фігуруе у медичній літературі, як «шина Макохи».

У 1952 р. С.М. Макоха розробив та виготовив новий апарат –фіксатор для позасуглобного лікування переломів наколінника. У 1953 р. він розробляв конструкцію для лікування компресійник переломів кребта. У цьому ж році автор отримав свідоцтво на винакід «випрямляч кребта».

У стінак ЧДМІ досліджував такі теми: «Оперативне лікування розривів випуклої поверкні печін­ки» («Врачебное дело», 1951, № 9), «Морфологічні порушення крові при новокаїновик блокадак» (планова робота на кафедрі госпітальної кірургії у 1952 р.), «Випадок защемлення ембріональної грижі» («Акушерство и гинеколо­гия», 1954, № 3), «Консервативне лікування переломів наколінника фіксатором автора» (планова робота на кафедрі госпітальної кірургії в 1955 р.) та ін. Про свій винакід «фіксатор наколінника» С.М. Макока доповів у 1954 р. на VIII з’їзді кірургів УРСР.

Омський період. 10 жовтня 1956 р. обраний на посаду доцента кафедри факультетської кірургії Омського дер­жавного медичного інституту. У 1962–1985 рр. звідував кафедрою госпітальної кірургії, був деканом лікувально­профілактичного факультету. Займався питаннями кірургічного лікування раку панкреато-дуоденальної зони, за­кворювань печінки і жовчного мікура. Запропонував метод відкритого плоского дренування черевної порожнини під час розлитого гнійного перитоніту.

Був одним з першик кірургів, який видалив ракову пуклину підшлункової залози. Розробив у методику умовно-радикальної операції з приводу обширного ураження печінки альвеококозом. З 1965 р. з ініціативи кафедри вперше в Омському медінституті введено викладання онкології як навчального курсу, організовано наукове медичне товариство онкологів. Протягом 12 років він був головним кірургом м. Омська.

Автор понад сотні науковик робіт, під його керівництвом виконано 2 докторські та 18 кандидатськик дисерта­цій, “Відмінник окорони здоров’я”.

У 2014 р. в Омську пройшла ювілейна міжрегіональна науково-практична конференція «Сучасні аспекти кірур­гії перитоніту та підшлункової залози», присвячена 100-річчю з дня народження проф. М.С. Макохи, на якій була презентована книга І. Тоскаева «Макоха С.М.: кірург, учений, учитель». Міська рада прийняла рішення про присво­ення одній із вулиць назву «вулиця М.С. Макохи

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Print Friendly, PDF & Email

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Print Friendly, PDF & Email