ЛУКІЯНОВИЧ Нарциз Денисович

ЛУКІЯНОВИЧ Нарциз Денисович

(20. 06. 1907, Чернівці – 24. 07. 1985, м. Кембридж, Велика Британія) – лікар-психіатр, невропатолог, поет-аматор. Син Д. Лукіяновича, чоловік Стефанії Лукіянович-Туркевич.

Закінчив  Українську академічну  гімназію у Львові, навчався 1928–32 на медичному факультеті Львівського  університетуту. Спеціалізувався з неврології та психіатрії в університетській клініці у Львові, 1935 захистив докторат на тему «Умові хвороби і злочинство». Лікар. практику розпочав у «Народній лічниці» ім. митрополита Андрея Шептицького, в якій згодом очолив неврологічний  відділ; від 1938 – зав. відділу невропатології психіатричної лікарні ім. Раппопорта у Львові, водночас від 1940 викладав неврологію та психіатрію у Львівському мед. ін-ті.

1944 виїхав в Австрію: працював на кафедрі неврології та психіатрії мед. ф-ту Віденського університету та у психіатр. лікарні ім. Марії-Терезії, 1946 перебував у таборах для переміщ. осіб у Каринтії. 1946–62 – у Великій Британії: 1947–51 – кер. психіатр. шпиталю для реабілітації польських військових у м. Брайтон, від 1951 – лікар-психіатр у Лондоні, від 1952 – у м. Брисполь, провадив приватну мед. практику. 1962–73 – у Північній Ірландії: провідний спеціаліст у психіатричному відділенні лікарні «Голлівелл» у м. Антрим, викладав психіатрію в Університеті Квінз у Белфасті; заснував мережу амбулаторій сімей. терапії та дитячої консультації.

Від 1973 – на пенсії, переїхав у Кембридж. Чл. НТШ, Укр. лікар. т-ва у Львові, Британ. мед. асоц. (1971), Королів. коледжу психіатрів (1978), УВАН у Європі, дійс. чл. Польс. наук. т-ва на еміграції (1962). Осн. напрям наук. дослідж. – психіатрія (зокрема взаємовідносини «діти–батьки», підлітк. злочинність, феноменологія, парагалюцинаторні явища, парасуїцид, статеві відхилення тощо). Наук. праці опубл. у «Лікарському віснику» (Львів, 1937–38) та 1958–75 у різних мед. журналах («British Journal of Psychiatry», «Psychiatria et Neurologia», «Jour­nal of Nervous and Mental Disea­­ses» та ін.). Автор низки поет. творів: епіч. поеми «Князь Олег Віщий» (Л., 1934; перевид. у Великій Британії 1976) та лірич. поем «Вона й ми», «Сонети» (обидві – 1978), «Пори року», «В незнані сузір’я», «Мандрівки – зелена Буковина» (усі – 1979), «Осінь» (1985; усі – Кембридж).

Літ.: Ясинчук Н. Посмертна згадка. Кілька слів на свіжу могилу сл. п. Нарциза Лукіяновича // УС. 1985, 8 верес.; Пундій П. У світлу пам’ять д-ра Н. Лукіяновича // Свобода. 1986, 17 січ.; Його ж. Д-р Нарциз Лукіянович // ЛВ. 1987. Ч. 1.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Print Friendly, PDF & Email

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Print Friendly, PDF & Email